Історичний дебют українського автопрому: вантажівка “Україна 4”
У 1931 році в Харкові на світ з’явилася перша вантажівка, створена на території України, яка отримала назву “Україна 4”. Ця модель стала символом інженерних амбіцій свого часу, хоча її історія виявилася короткою, але дуже значущою.
Як виникла ідея створення “України 4”
Наприкінці 1920-х років в Україні гостро постала потреба у важких вантажних автомобілях. Харківське підприємство “Укртремасс” взяло на себе завдання створення першого масового автомобіля. Команда з 25 конструкторів розробляла нову машину з урахуванням специфіки місцевого виробництва та потреб у транспортуванні важких вантажів.
Основою для створення вантажівки став італійський зразок Lancia Pentaiota, але його конструкцію значно адаптували до українських умов. Всі деталі виготовлялися на заводах Харкова, що підтверджувало високий рівень місцевої промисловості.
Особливості моделі та її доля
“Україна 4” була розрахована на перевезення до 4 тонн вантажу, що робило її універсальним транспортним засобом для тогочасного господарства. Однак, на відміну від більш сучасних підходів до автомобілебудування, які базувалися на ліцензійних технологіях провідних світових виробників, харківська вантажівка не мала підґрунтя для масового виробництва.
У той же час на заводах СРСР запускалися серійні моделі, такі як ГАЗ-А (на основі Ford) та ЗІС-5 (з ліцензії Autocar). Їх виробництво включало готові технології та повністю оснащені заводи, що стало основним критерієм для вибору нових автомобільних проєктів.
Через це “Україна 4” залишилася унікальною моделлю — було виготовлено лише два екземпляри. Її перспективи не відповідали глобальній стратегії індустріалізації, хоча технічний потенціал вантажівки був значним.
Хоча “Україна 4” так і не увійшла в серійне виробництво, її створення стало важливою віхою в історії українського машинобудування. Вона продемонструвала можливості місцевих інженерів і заклала фундамент для майбутніх спроб розвивати власний автопром.
Ця історія є яскравим прикладом прагнення до технічного розвитку та ілюструє, як навіть за обмежених ресурсів українські спеціалісти створювали інноваційні рішення, що випереджали свій час.